допуст
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | допуст | допусти |
Родовий | допусту | допустів |
Давальний | допустові, допусту | допустам |
Знахідний | допуст | допусти |
Орудний | допустом | допустами |
Місцевий | на/у допусті | на/у допустах |
Кличний | допусте | допусти |
допустовий
ДОПУСТОВИЙ, а, е, грам. Який виражає припущення чого-небудь, не взяту до уваги умову, перешкоду. Допустове підрядне речення; Допустовий сполучник.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | допустовий | допустова | допустове | допустові |
Родовий | допустового | допустової | допустового | допустових |
Давальний | допустовому | допустовій | допустовому | допустовим |
Знахідний | допустовий, допустового | допустову | допустове | допустові, допустових |
Орудний | допустовим | допустовою | допустовим | допустовими |
Місцевий | на/у допустовому, допустовім | на/у допустовій | на/у допустовому, допустовім | на/у допустових |