дратівливий
ДРАТІВЛИВИЙ, а, е. 1. Який перебуває в стані нервового збудження; який швидко роздратовується, сердиться; дразливий. Останнім часом Сергій став дратівливий, неуважний на роботі (Гур., Друзі.., 1959, 83); Вона змарніла, стала дратівливою, нетерплячою (Хор., Незакінч. політ. 1960, 108); Ще й раніше, до війни, Тетяна пам'ятала свого батька мовчазним, похмурим, часом дратівливим (Ткач, Черг. завдання, 1951, 52); // Який виникає через нервове збудження. Пересилювала [лікарка] внутрішнє дратівливе хвилювання. Перед нею не тільки небезпечно хвора, але й близька Данилові дівчина (Ле, Ю. Кудря, 1956, 278); //Який викликає роздратування. Федір замовк, і якийсь час тишу порушувало завивання мотора та дратівливе деренчання.. скла праворуч від Федора (Мушк., Серце.., 1962, 154).
2. Те саме, що дратівний. Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, масний нафтовий аромат (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 64).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дратівливий | дратівлива | дратівливе | дратівливі |
Родовий | дратівливого | дратівливої | дратівливого | дратівливих |
Давальний | дратівливому | дратівливій | дратівливому | дратівливим |
Знахідний | дратівливий, дратівливого | дратівливу | дратівливе | дратівливі, дратівливих |
Орудний | дратівливим | дратівливою | дратівливим | дратівливими |
Місцевий | на/у дратівливому, дратівливім | на/у дратівливій | на/у дратівливому, дратівливім | на/у дратівливих |