дударик
ДУДАРИК, а, ч. Зменш.-пестл. до дудар 1, 2. Варфоломей розповідав про дудариків, про сопілки, про різні голоси: які з вільхи прив'яленої, а які з клена (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 188); Ми маленькі Дударики, В нас новенькі Кептарики, Шапочки Із повстини, Дудочки Із бузини (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дударик | дударики |
Родовий | дударика | дудариків |
Давальний | дударикові, дударику | дударикам |
Знахідний | дударика | дудариків |
Орудний | дудариком | дудариками |
Місцевий | на/у дударику, дударикові | на/у дудариках |
Кличний | дударику | дударики |