дудлити
ДУДЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., вульг. Пити що-небудь з жадібністю та у великій кількості. Вся компанія кинулась дудлити пиво й розвеселилась (Н.-Лев., III, 1956, 233); Вже чого-чого, а молока по самі очі вистачає [Марті]. І сама п'є, а відра прямо дудлить, і додому несе (Ряб., Жайворонки, 1957, 42); Тварина з охотою бреде в воду, стає, дудлить воду й обмахується від мух мокрим хвостом... (Вишня, І, 1956, 56).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дудлю | дудлимо |
2 особа | дудлиш | дудлите |
3 особа | дудлить | дудлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дудлитиму | дудлитимемо |
2 особа | дудлитимеш | дудлитимете |
3 особа | дудлитиме | дудлитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дудлив | дудлили |
Жіночий рід | дудлила | |
Середній рід | дудлило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дудлімо | |
2 особа | дудли | дудліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дудлячи | |
Минулий час | дудливши |