дудук
ДУДУК, -а, ч., муз. Старовинний духовий язичковий музичний інструмент народів Кавказу, що виготовляється з абрикосового дерева; представляє собою трубку з 9-ма ігровими отворами і подвійною тростиною.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дудук | дудуки |
Родовий | дудука | дудуків |
Давальний | дудукові, дудуку | дудукам |
Знахідний | дудук | дудуки |
Орудний | дудуком | дудуками |
Місцевий | на/у дудуку | на/у дудуках |
Кличний | дудуку | дудуки |