дует
ДУЕТ, у, ч . 1. Музичний твір для двох голосів або інструментів з самостійними партіями для кожного. Він співав заодно з нею дуети прегарним баритоном... (Коб., І, 1956, 345); Перед відкриттям завіси чути дует з «Запорожця за Дунаєм» (Мик., І, 1957, 481).
2. Ансамбль із двох співців чи музикантів. Оркестр стих, співала Вяльцева. Потім дует, потім знову оркестр (Головко, II, 1957, 53); У Києві виступали 15 вокалістів - дует, тріо, квартет філармонії, солісти оперного театру (Мист., 4, 1960, 5).
3. у знач. присл. дуетом. У два голоси; на двох інструментах. Під баян, змагаючись з луною, співають [Уляна і Наталка] дуетом, у два голоси, дівочі приспівки (Логв., Літа.., 1960, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дует | дуети |
Родовий | дуету | дуетів |
Давальний | дуетові, дуету | дуетам |
Знахідний | дует | дуети |
Орудний | дуетом | дуетами |
Місцевий | на/у дуеті | на/у дуетах |
Кличний | дуете | дуети |