дужче
ДУЖЧЕ. Вищ. ст. до дужо. Марина не слухала батька, навіть не глянула на нього, а ще дужче заголосила... (Мирний, IV, 1955, 229); Голос старої жінки розлягається дужче (Л. Укр., II, 1951, 328); Дятли ще дужче тукать взялися (Тич., І, 1957, 264); Він ще дужче згорбився, постарів, на обличчі став чорний (Чорн., Визвол. земля, 1959, 45).
дужчий
ДУЖЧИЙ, а, е. Вищ. ст. до дужий. [Герасим:] Виходь, поміряємося, чий батько дужчий (Мирний, V, 1955, 84); Він схопив за чуба Змія, Чуб на руку намотав - Втричі дужчим Змія став (Перв., Райдуга.., 1960, 170); Плач стає дужчий (Л. Укр., II, 1951, 144); Твою ми пісню чуєм на будові ще дужчу, голоснішу, ніж колись (Гонч., Вибр., 1959, 125); Після бур ми ще дужчими стали (Сос., Щоб сади.., 1947, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дужчий | дужча | дужче | дужчі |
Родовий | дужчого | дужчої | дужчого | дужчих |
Давальний | дужчому | дужчій | дужчому | дужчим |
Знахідний | дужчий, дужчого | дужчу | дужче | дужчі, дужчих |
Орудний | дужчим | дужчою | дужчим | дужчими |
Місцевий | на/у дужчому, дужчім | на/у дужчій | на/у дужчому, дужчім | на/у дужчих |