дукатик
ДУКАТИК, а, ч., іст., заст. Зменш.-пестл. до дукат. О, не даремно, ні, моя старенька мати зняла з своїх дітей дукатики й хрести... (Сос., І, 1947, 24); В широкій кишені Петру є чимало всякої всячини - солоденькі півники, кукурудзяні тістечка.., кілька мідних хрестиків, блискучі білі дукатики (Чаб., Балкан. весна, 1960, 172).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дукатик | дукатики |
Родовий | дукатика | дукатиків |
Давальний | дукатикові, дукатику | дукатикам |
Знахідний | дукатик | дукатики |
Орудний | дукатиком | дукатиками |
Місцевий | на/у дукатику | на/у дукатиках |
Кличний | дукатику | дукатики |