дівиця
ДІВИЦЯ, і, ж., заст., нар.-поет. Дівчина. - Доброго слова не цураємося, а щоб ви нас не порочили, що ми передержуєм куниці та красні дівиці, так ми вас пов'яжемо (Кв.-Осн., II, 1956, 71); Спочатку жив він [Т. Шевченко] на Інститутській (нині 25 жовтня) у невеликому дерев'яному будинку проти Інституту благородних дівиць (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 223).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дівиця | дівиці |
Родовий | дівиці | дівиць |
Давальний | дівиці | дівицям |
Знахідний | дівицю | дівиць |
Орудний | дівицею | дівицями |
Місцевий | на/у дівиці | на/у дівицях |
Кличний | дівице | дівиці |