дівоцтво
ДІВОЦТВО, а, с., розм. 1. Те саме, що дівування. - Рушнички ви мої, шовком переткані! ..Тільки мені й радості, що гляну на вас та згадаю своє дівоцтво (Н.-Лев. І, 1956, 94); Вона провела своє дівоцтво коло старшого, одруженого брата (Іщук, Вербівчани, 1961, 34); // Те саме, що невинність 3. - Слухай, нелюбе, кохалась я з одним козаком і заприсяглась нікому більш, як йому одному, віддати моє дівоцтво (Стор., І, 1957, 40); Заворожить їх за ворітьми молодик, хмелем вдарить у голову терпкий поцілунок - і навіки попливе дівоцтво, як хвиля по річці (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 166).
2. Збірн. до дівка 1. - Старий голова розпустив село, а найбільше сприяв парубоцтву та дівоцтву (Н.-Лев., III, 1956, 353); Чи на вечерні залюбки 3 дівоцтвом заспіва на хорах... Чийого серця не збурить Принадний вигляд чарівниці (Граб., І, 1959, 234).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дівоцтво | дівоцтва |
Родовий | дівоцтва | дівоцтв |
Давальний | дівоцтву | дівоцтвам |
Знахідний | дівоцтво | дівоцтва |
Орудний | дівоцтвом | дівоцтвами |
Місцевий | на/у дівоцтві | на/у дівоцтвах |
Кличний | дівоцтво | дівоцтва |