екзекуція
ЕКЗЕКУЦІЯ, ї, ж., заст. 1. Тілесне покарання. Досі пече його отой сповнений невимовного болю, докору й осуду погляд закривавленого після екзекуції Оленчука (Гончар, Таврія.., 1957, 575).
2. Виконання судового чи адміністративного вироку про смертну кару, тілесне покарання, стягнення боргу, податку і т. ін. Баби з коцюбами довгий час ставили опір двом ротам війська, які прийшли на село для екзекуції (Фр. VI, 1951, 208); Урядник, що керував екзекуцією, на когось чекав. Нарешті з квартири інженера вийшов осавул (Панч, І, 1956, 497).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | екзекуція | екзекуції |
Родовий | екзекуції | екзекуцій |
Давальний | екзекуції | екзекуціям |
Знахідний | екзекуцію | екзекуції |
Орудний | екзекуцією | екзекуціями |
Місцевий | на/у екзекуції | на/у екзекуціях |
Кличний | екзекуціє | екзекуції |