екстравагантний
ЕКСТРАВАГАНТНИЙ, а, е, книжн. Який привертає увагу своєю незвичайністю, своєрідністю і не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормі, моді. Швидко і звично стала вона одягати свій костюм, - на диво сміливий і екстравагантний (Собко, Запорука.., 1952, 94); // Незвичайний, чудний, химерний (про людину). Софі розсміялася: - Ви вважаєте мене екстравагантною? Так не забудьте ж, що я виховувалася в Парижі... (Бурл., Напередодні, 1956, 185).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | екстравагантний | екстравагантна | екстравагантне | екстравагантні |
Родовий | екстравагантного | екстравагантної | екстравагантного | екстравагантних |
Давальний | екстравагантному | екстравагантній | екстравагантному | екстравагантним |
Знахідний | екстравагантний, екстравагантного | екстравагантну | екстравагантне | екстравагантні, екстравагантних |
Орудний | екстравагантним | екстравагантною | екстравагантним | екстравагантними |
Місцевий | на/у екстравагантному, екстравагантнім | на/у екстравагантній | на/у екстравагантному, екстравагантнім | на/у екстравагантних |