ЕЛЕКТРОАКУСТИКА, -и, ж., фіз. Розділ прикладної акустики, де вивчаються теорія, методи розрахунку, конструювання і робота перетворювачів електричних сигналів на механічні (акустичні) і навпаки; електроакустика тісно пов'язана з багатьма іншими розділами прикладної акустики, оскільки розглядувані нею електроакустичні перетворювачі або органічно входять до складу різної акустичної апаратури (наприклад, при звукозапису і відтворенні звуку, в ультразвуковій дефектоскопії і технології, у гідроакустиці, акустичній голографії та ін.), або широко застосовуються при експериментальних дослідженнях (наприклад, в архітектурній і будівельній акустиці, медицині, геології, океанографії, сейсморозвідці, при вимірюванні шумів та ін.).