електрон
ЕЛЕКТРОН, ч. 1. род. а, фіз. Найлегша елементарна частинка речовини з найменшим негативним електричним зарядом. Довгий час більшість фізиків були схильні вважати «кінцевими елементами світу» так звані елементарні частинки - електрон і протон (Наука.., 1, 1960, 14).
2. род. у, тільки одн., мет. Сплав магнію з алюмінієм, цинком або марганцем, що відзначається міцністю і пластичністю. Сплав алюмінію з магнієм - електрон - один з найлегших металів (Токарна справа.., 1957, 62).
3. род. у, тільки одн., мет. Сплав золота й срібла для ювелірних виробів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | електрон | електрони |
Родовий | електрону | електронів |
Давальний | електронові, електрону | електронам |
Знахідний | електрон | електрони |
Орудний | електроном | електронами |
Місцевий | на/у електроні | на/у електронах |
Кличний | електроне | електрони |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | електрон | електрони |
Родовий | електрона | електронів |
Давальний | електронові, електрону | електронам |
Знахідний | електрон | електрони |
Орудний | електроном | електронами |
Місцевий | на/у електроні | на/у електронах |
Кличний | електроне | електрони |