елінг
ЕЛІНГ, а, ч. 1. Крита або відкрита споруда на березі моря, річки, озера, обладнана для будівництва або ремонту суден; // Приміщення на водній станції для зберігання і дрібного ремонту спортивних суден, інвентаря і т. ін. Під високим дахом елінга застигли довгі, стрункі поліровані скіфи.., напрочуд слухняні байдарки (Рад. Укр., 23.VII 1961, 3).
2. Споруда для будування, стоянки, зберігання і ремонту дирижаблів. Дирижабль вводять у закрите приміщення - елінг, де він стоїть до нового польоту, або причалюють до спеціальних щогл (Фізика, І, 1957, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | елінг | елінги |
Родовий | елінгу | елінгів |
Давальний | елінгові, елінгу | елінгам |
Знахідний | елінг | елінги |
Орудний | елінгом | елінгами |
Місцевий | на/у елінгу | на/у елінгах |
Кличний | елінгу | елінги |