емалювальник
ЕМАЛЮВАЛЬНИК, а, ч. Майстер, що займається емалюванням чого-небудь. Першими у боротьбу за економію включилися емалювальники (Веч. Київ, 25.III 1958, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | емалювальник | емалювальники |
Родовий | емалювальника | емалювальників |
Давальний | емалювальникові, емалювальнику | емалювальникам |
Знахідний | емалювальника | емалювальників |
Орудний | емалювальником | емалювальниками |
Місцевий | на/у емалювальнику, емалювальникові | на/у емалювальниках |
Кличний | емалювальнику | емалювальники |