епентеза
ЕПЕНТЕЗА, и, ж., лінгв. Поява в складі слова або морфеми додаткового звука, який розвинувся фонетичним шляхом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епентеза | епентези |
Родовий | епентези | епентез |
Давальний | епентезі | епентезам |
Знахідний | епентезу | епентези |
Орудний | епентезою | епентезами |
Місцевий | на/у епентезі | на/у епентезах |
Кличний | епентезо | епентези |