епітафія
ЕПІТАФІЯ, ї, ж., книжн. Намогильний напис, перев. у віршованій формі. В шліфовані плити лункої підлоги Він сам вкарбувати звелів Рядки епітафії, повні тривоги За прах невельможних мерців (Бажан, Роки, 1957, 199); // Літературний твір, написаний у зв'язку із смертю чи втратою кого-небудь. Скласти епітафію.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епітафія | епітафії |
Родовий | епітафії | епітафій |
Давальний | епітафії | епітафіям |
Знахідний | епітафію | епітафії |
Орудний | епітафією | епітафіями |
Місцевий | на/у епітафії | на/у епітафіях |
Кличний | епітафіє | епітафії |