есенціалізм
ЕСЕНЦІАЛІЗМ, -у, ч., філос. 1. Філософський напрям, прихильники якого первинним вихідним уважають сутність (есенцію), а волю свободу розуміють як еманацію. 2. Притаманне деяким теоретичним концепціям прагнення зафіксувати певну сутність об’єкта; есенціалізм стверджує існування незмінних узагальнених сутностей, що зумовлюють властивості всього, до чого ці сутності належать; найчастіше есенціалісти узагальнюють і підводять під одну риску великі колективи людей (наприклад, нації) або культурні формації (наприклад, релігії). 3. Педагогічна теорія, що відстоює традиційні методи навчання основам знань.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | есенціалізм | есенціалізми |
Родовий | есенціалізму | есенціалізмів |
Давальний | есенціалізмові, есенціалізму | есенціалізмам |
Знахідний | есенціалізм | есенціалізми |
Орудний | есенціалізмом | есенціалізмами |
Місцевий | на/у есенціалізмі | на/у есенціалізмах |
Кличний | есенціалізме | есенціалізми |