ефектор
ЕФЕКТОР, -а, ч. 1. У генетиці – молекула, яка змінює активність репресора і регулює трансляцію. 2. У біохімії – речовина, яка змінює швидкість ферментативної реакції, взаємодіючи з ферментом. 3. У фізіології – органи, що забезпечують своєю діяльністю реакції організму на зовнішні та внутрішні подразнення (м'язи, залози тощо). <> Ефектори імунітету – чинники і механізми, що беруть участь в руйнуванні антигенних субстанцій і знищенні живих тіл і речовин з ознаками генетичної чужорідності в реалізації заключної ланки імунологічних реакцій; виділяються три імунологічні системи ефекторів – секреторний, гуморальний і клітинний імунітет; з ними тісно пов'язані ще дві ефекторні системи неспецифічного захисту – система мононуклеарних фагоцитів і система комплементу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ефектор | ефектори |
Родовий | ефектора | ефекторів |
Давальний | ефекторові, ефектору | ефекторам |
Знахідний | ефектор | ефектори |
Орудний | ефектором | ефекторами |
Місцевий | на/у ефекторі | на/у ефекторах |
Кличний | ефекторе | ефектори |