ефемерний
ЕФЕМЕРНИЙ, а, е, книжн. 1. Короткочасний, недовговічний, нетривалий. Відомо, що Галичина за весь час свого історичного життя, .. від упадку ефемерного Данилового королівства Галицького, майже ніколи не становила одну політичну і культурну цілість з подніпрянською Україною (Фр., XVI, 1955, 175).
2. Уявний, нереальний. Шевченко в противагу естетам, які неодмінно жінку малювали ефемерною, подібною до ангела, неземною, - портрет обдуреної нещасної Катерини своєї дав простими, земними, реальними мазками (Тич., III, 1957, 124).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ефемерний | ефемерна | ефемерне | ефемерні |
Родовий | ефемерного | ефемерної | ефемерного | ефемерних |
Давальний | ефемерному | ефемерній | ефемерному | ефемерним |
Знахідний | ефемерний, ефемерного | ефемерну | ефемерне | ефемерні, ефемерних |
Орудний | ефемерним | ефемерною | ефемерним | ефемерними |
Місцевий | на/у ефемерному, ефемернім | на/у ефемерній | на/у ефемерному, ефемернім | на/у ефемерних |