жаління
ЖАЛІННЯ1, я, с. Дія за знач. жалити. Жалили [медузи] ноги, тіло від них щеміло, мов від кропиви, але не так самого жаління Тоня боялась, - просто були їй нестерпні слизькі доторки цих морських потвор (Гончар, Тронка, 1963, 225).
ЖАЛІННЯ2 , я, с., розм. 1. Почуття жалю, смутку; співчуття. Сльози [в дівчини] покотилися, посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, наче з радощів (Вовчок, І, 1955, 149).
2. Дія за знач. жалітися 1. Не дуже й докучав [Левко] жалінням Горпині, а тільки було все Ївзі розказує, що він страждає (Кв.-Осн., II, 1956, 256).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жаління | жаління |
Родовий | жаління | жалінь |
Давальний | жалінню | жалінням |
Знахідний | жаління | жаління |
Орудний | жалінням | жаліннями |
Місцевий | на/у жалінні | на/у жаліннях |
Кличний | жаління | жаління |