жалісний
ЖАЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч., III, 1956, 236); // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Н.-Лев., IV, 1956, 107); [1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Фр., IX, 1952, 94).
2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, II, 1954, 80).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жалісний | жалісна | жалісне | жалісні |
Родовий | жалісного | жалісної | жалісного | жалісних |
Давальний | жалісному | жалісній | жалісному | жалісним |
Знахідний | жалісний, жалісного | жалісну | жалісне | жалісні, жалісних |
Орудний | жалісним | жалісною | жалісним | жалісними |
Місцевий | на/у жалісному, жаліснім | на/у жалісній | на/у жалісному, жаліснім | на/у жалісних |