жарити
ЖАРИТИ, рю, риш, недок. 1. перех. Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. Жар, мати, капустицю. Жар, мати, буряки (Укр.. лір. пісні, 1958, 146); - В печах день і ніч топлять, жарять та шкварять, всяких кручеників заготовляють... (Гончар, Таврія.., 1957, 29); // розм. Підпікати кого-, шо-небудь на вогні, на жару. Панів за те там мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Котл., І, 1952, 135); Усюди картинки.., сам дідько з превеликими рогами - жарив грішні душі в смолі (Вовчок, VI, 1956, 244).
2. неперех., розм. Сильно гріти, пригрівати; пекти, палити (про сонце). Сонце жарило, з лиць котився піт (Фр., І, 1955, 62); Сонце жарить крізь чорне сукно; аж на серці стає млосно (Вільде, Сестри.., 1958, 155).
3. неперех., перен., розм. Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь (ужив. замість певного дієслова). - Гуркнуть козаки в один вистріл (залпом), аж земля задрижить.., а там за перегодом.. починають вже гримотіть і жарить скільки кому завгодно (Стор., І, 1957, 259); «Узяли» ви, значить, Перекоп і жарите до Сімферополя.,. (Вишня, І, 1956, 159).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жарю | жаримо |
2 особа | жариш | жарите |
3 особа | жарить | жарять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жаритиму | жаритимемо |
2 особа | жаритимеш | жаритимете |
3 особа | жаритиме | жаритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жарив | жарили |
Жіночий рід | жарила | |
Середній рід | жарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жармо | |
2 особа | жар | жарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жарячи | |
Минулий час | жаривши |