жовтіти
ЖОВТІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати, робитися жовтим, набирати жовтого кольору. Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти (Гл., Вибр., 1957, 204); Захід сонця став жовтіти та блі дніти (Мирний, II, 1954, 125); // Починати достигати, дозрівати. Виноград по садах жовтів, наливався (Коцюб., І, 1955, 246); Стручки акації жовтої треба збирати до початку розкривання їх, коли вони жовтіють (Озелен. колг. села, 1955, 99); // В'янути, засихати, вигоряти. Степ жовтів з кожним днем, сонце палило ковиль і полин (Донч., Вибр., 1948, 301); // Ставати, робитися блідим із жовтим відтінком; худнути, марніти. Тепер і обличчя осунулося, почало жовтіти, очі - мерхнути (Мирний, III, 1954, 199); * Образно. Ти [Буковина] три роки у неволі В'яла і жовтіла. Прийшла пора, прийшла воля - Знов зазеленіла (Укр.. думи.., 1955, 512).
@ В очах жовтіє - втрачається здатність добре бачити через важкий фізичний стан. Ївга стоїть, як дерев'яна, труситься, а в очах жовтіє (Кв.-Осн., II, 1956, 273).
2. Виділятися жовтим кольором, жовтизною. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами (Вовчок, І, 1955, 309); У передранковому тумані жовтіють вогники, і блідий відсвіт їх падає на обличчя рекрутів (Шиян, Гроза.., 1956, 27).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жовтію | жовтіємо |
2 особа | жовтієш | жовтієте |
3 особа | жовтіє | жовтіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жовтітиму | жовтітимемо |
2 особа | жовтітимеш | жовтітимете |
3 особа | жовтітиме | жовтітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жовтів | жовтіли |
Жіночий рід | жовтіла | |
Середній рід | жовтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жовтіймо | |
2 особа | жовтій | жовтійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жовтіючи | |
Минулий час | жовтівши |