жіночка
ЖІНОЧКА, и, ж, Зменш.-пестл. до жінка. Славна була та жіночка, - звали Катрею: білявенька собі, трошки кирпатенька, очиці.. ясненькі (Вовчок, І, 1955, 124); Тихою ходою вони йшли до криниці, де вже жіночки розводили огонь (Морд., І, 1958, 105); Жіночка моя Стефка була не з гірших: і тиха, і до чоловіка уважна, але смутна й хвороблива (Мур., Бук. повість, 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жіночка | жіночки |
Родовий | жіночки | жіночок |
Давальний | жіночці | жіночкам |
Знахідний | жіночку | жіночок |
Орудний | жіночкою | жіночками |
Місцевий | на/у жіночці | на/у жіночках |
Кличний | жіночко | жіночки |