забелькотати
ЗАБЕЛЬКОТАТИ, очу, очеш і ЗАБЕЛЬКОТІТИ, очу, отиш, док., перех. і неперех. Почати белькотати, белькотіти. [Килина:] Ага, як непереливки, то й по-панському забелькотала! (Кроп., II, 1958, 423); Десятник забелькотав щось так скоро, що Гнат не зразу второпав (Коцюб., І, 1955, 34); Фельдшериця, задкуючи, забелькотіла щось знову про ліжка (Гончар, Тронка, 1963, 212); * Образно. Застогнав глухо міст під колесами, і річка внизу забелькотіла (Головко, І, 1957, 161).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забелькочу | забелькочемо |
2 особа | забелькочеш | забелькочете |
3 особа | забелькоче | забелькочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забелькотав | забелькотали |
Жіночий рід | забелькотала | |
Середній рід | забелькотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забелькочімо | |
2 особа | забелькочи | забелькочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забелькотавши |