забитий
ЗАБИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до забити 1-6. Ліс схожий на масу колон, забитих в землю по крутій горі (Н.-Лев., II, 1956, 415); Двері його [палацу] були наглухо забиті (Мирний, IV, 1955, 16); Весь майдан уже був забитий народом (Головко, II, 1957, 627); Одразу й своє власне горе полізло нагору, згадав [Іван Семенович] старшого сина, забитого в боях з окупантами (Ю. Янов., II, 1954, 121); // у знач. ім. забитий, того, ч.; забита, тої, ж. Той (та), кого убили. І в телеграфних проводах ніч над забитими ридала (Сос., Щастя.., 1962, 283); // забито, безос. присудк. сл. Посеред сволока гвіздок забито (Барв., Опов.., 1902, 122); Петрусь вибив дошки, що ними було забито віконце (Багмут, Щасл. день.., 1951, 56).
Спати мов (як, наче і т. ін.) забитий - спати дуже міцно. Пастух спав також мов забитий (Фр., VII, 1951, 150).
2. прикм. Доведений до отупіння гнобленням, жорстоким ставленням; затурканий. Ось, волочучи кайдани.. віками цілими, проходять люди, забиті, залякані люди й не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі... (Коцюб., І, 1955, 150); Колись без'язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на весь зріст, заявляючи про свої людські права (Чаб., Шляхами.., 1961, 129).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | забитий | забита | забите | забиті |
Родовий | забитого | забитої | забитого | забитих |
Давальний | забитому | забитій | забитому | забитим |
Знахідний | забитий, забитого | забиту | забите | забиті, забитих |
Орудний | забитим | забитою | забитим | забитими |
Місцевий | на/у забитому, забитім | на/у забитій | на/у забитому, забитім | на/у забитих |