заблуда
ЗАБЛУДА, и, ж. і ч., розм. 1. Людина, що збилася зі шляху, заблудила.
2. зневажл. Те саме, що приблуда. Чи у тебе встиду-сорому нема, Що тебе заблуда кожний обніма? (Перв., Слов. балади, 1946, 142); * Образно. Її врода нагадувала степове чисте озерце, в якому відбивалося й далеке сонячне небо, й біла заблуда-хмаринка (Дмит., Наречена, 1959, 117).
3. рідко. Те саме, що заблуд. Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (Граб., І, 1959, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заблуда | заблуди |
Родовий | заблуди | заблуд |
Давальний | заблуді | заблудам |
Знахідний | заблуду | заблуд |
Орудний | заблудою | заблудами |
Місцевий | на/у заблуді | на/у заблудах |
Кличний | заблудо | заблуди |