забобонний
ЗАБОБОННИЙ, а, е. 1. Який вірить у забобони (у 1 знач.); схильний до забобонів. Арсен не був забобонним, але чомусь відразу подумав, що його чекає невдача Дмит., Розлука, 1957, 241).
2. Оснований на забобонах (у 1 знач.), викликаний забобонами. Змучений забобонним страхом, Йон згоджувався на все (Коцюб., І, 1955, 280); Сахно, звичайно, не надала особливого значення забобонним і безпідставним побоюванням Йонеску (Смолич, І, 1958, 49); Десь далеко кричали сови, і, прислухаючись до їхнього крику, повторював забобонне віщування Лимон Базалій (Шиян, Вибр., 1947, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | забобонний | забобонна | забобонне | забобонні |
Родовий | забобонного | забобонної | забобонного | забобонних |
Давальний | забобонному | забобонній | забобонному | забобонним |
Знахідний | забобонний, забобонного | забобонну | забобонне | забобонні, забобонних |
Орудний | забобонним | забобонною | забобонним | забобонними |
Місцевий | на/у забобонному, забобоннім | на/у забобонній | на/у забобонному, забобоннім | на/у забобонних |