завоїстий
ЗАВОЇСТИЙ, а, е, розм. Задерикуватий; войовничий. Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить (Сл. Гр.); Напившись, Максим ставав дуже завоїстим, крикливим, хапався за кий, бив вікна (Вол., Місячне срібло, 1961, 179); * Образно. В сінях, на подвір'ї людський гомін, іржання коней перемагали завоїсте бурхання зимової стихії (Ле, Опов. та нариси, 1950, 156).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завоїстий | завоїста | завоїсте | завоїсті |
Родовий | завоїстого | завоїстої | завоїстого | завоїстих |
Давальний | завоїстому | завоїстій | завоїстому | завоїстим |
Знахідний | завоїстий, завоїстого | завоїсту | завоїсте | завоїсті, завоїстих |
Орудний | завоїстим | завоїстою | завоїстим | завоїстими |
Місцевий | на/у завоїстому, завоїстім | на/у завоїстій | на/у завоїстому, завоїстім | на/у завоїстих |