загар
ЗАГАР, у, ч. 1. Золотисто-коричневий або темний колір, якого набуває біла шкіра людини під дією сонячного проміння; засмага, засмаглість. Він був обвітрений і загорілий.. Біла сорочка.. ще більше відтіняла загар (Шиян, Баланда. 1957, 76); Незастигла гнучка міць аж грала в кожному його [хлопця] русі, пломенілась в рум'янцях, яких не пригасив навіть міцний загар (Стельмах, II, 1962, 177); Лице [Аврельці] в порівнянні з Марусиним було бліде, без сліду літнього загару (Вільде, Сестри.., 1958, 457).
2. діал. Кіпоть. Супроти тих блискучих картин минулого раю ще поганшою видавалась їм нужденна дійсність, та запущена, неохайна батькова хата.. з розваленою.. піччю, в котрій тілько десь-колись дещо варилось, або пеклось, а від котрої взимі йшов страшенний чад та загар (Фр., III, 1950, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загар | загари |
Родовий | загару | загарів |
Давальний | загарові, загару | загарам |
Знахідний | загар | загари |
Орудний | загаром | загарами |
Місцевий | на/у загарі | на/у загарах |
Кличний | загаре | загари |
загара
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загара | загари |
Родовий | загари | загар |
Давальний | загарі | загарам |
Знахідний | загару | загари |
Орудний | загарою | загарами |
Місцевий | на/у загарі | на/у загарах |
Кличний | загаро | загари |