заманювати
ЗАМАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМАНИТИ, аню, аниш, док., перех. Приваблюючи чим-небудь, заохочувати, спонукати йти кудись, опинятися де-небудь, приєднуватися до когось. Місцеві есери та анархісти ще за керенщини не раз пробували залучити студента до себе, заманювали обіцянками (Гончар, Таврія.., 1957, 360); Ничипір одразу зрозумів цю тактику і звелів своїм вернутися. - Назад, нас заманюють! (Ле, Наливайко, 1957, 59); - І ти вже тут? - здвоюючи брови, спитала вона дочки. - Це ми, тіточко, її заманили до себе, - казав Івась (Мирний, IV, 1955, 99); // перен. Заполоняти (душу, серце), захоплювати чим-небудь. Лаврін не зводив з дівчини очей. Її краса так засліпила йому очі, так разом заманила серце, що вона йому здавалась не дівчиною, а русалкою (Н.-Лев., II, 1956, 309).
@ Калачем (медом, добром і т. ін.) не заманити - не привабити ніякою принадою.- А я думав, що скаржишся й просишся до райцентру... - Калачем не заманиш, товаришу начальник! (Ю. Янов., Мир, 1956, 296).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заманюю | заманюємо |
2 особа | заманюєш | заманюєте |
3 особа | заманює | заманюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заманюватиму | заманюватимемо |
2 особа | заманюватимеш | заманюватимете |
3 особа | заманюватиме | заманюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заманював | заманювали |
Жіночий рід | заманювала | |
Середній рід | заманювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заманюймо | |
2 особа | заманюй | заманюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заманюючи | |
Минулий час | заманювавши |