запалий
ЗАПАЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запасти1 1-6. Уявилась батьківська, запала від часу могила (Збан., Єдина, 1959, 43); // у знач. прикм. Мажуга підіймає руку,.. стискає кулак і викидає з запалих грудей, наче з безодні: - Бастувать будем (Коцюб., II, 1955, 53); На чільному місці сидить дід Лука, весь висхлий, з сивою аж пожовклою бородою, із запалими очима, як у святого на образі в церкві (Багмут, Опов., 1959, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запалий | запала | запале | запалі |
Родовий | запалого | запалої | запалого | запалих |
Давальний | запалому | запалій | запалому | запалим |
Знахідний | запалий, запалого | запалу | запале | запалі, запалих |
Орудний | запалим | запалою | запалим | запалими |
Місцевий | на/у запалому, запалім | на/у запалій | на/у запалому, запалім | на/у запалих |