запалюваний
ЗАПАЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до запалювати 1, 2. Над ним [натовпом] часто блискали вогники запалюваних сірників, здіймалися й гасли (Епік, Тв., 1958, 96).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запалюваний | запалювана | запалюване | запалювані |
Родовий | запалюваного | запалюваної | запалюваного | запалюваних |
Давальний | запалюваному | запалюваній | запалюваному | запалюваним |
Знахідний | запалюваний, запалюваного | запалювану | запалюване | запалювані, запалюваних |
Орудний | запалюваним | запалюваною | запалюваним | запалюваними |
Місцевий | на/у запалюваному, запалюванім | на/у запалюваній | на/у запалюваному, запалюванім | на/у запалюваних |