зарік
ЗАРІК, ЗАРОК, року, ч., розм. Клятва, обіцянка не робити чого-небудь. З похмілля Клим недуж валявся, І дав собі зарік, Що він не буде брать горілки в рот вовік (Бор., Тв., 1957, 153); Він тепер постив і дав зарік мовчати (Коцюб., II, 1955, 130); Боже праведний, скільки давав собі [Терентій] зарік не водитися з темними людьми, та все не витримує душа (Стельмах, Хліб.., 1959, 322); - Наше вельмишановне жіноцтво дало зарок - нічим французьким не користуватися (Кочура, Зол. грамота, 1960, 167).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зарік | зароки |
Родовий | зароку | зароків |
Давальний | зарокові, зароку | зарокам |
Знахідний | зарік | зароки |
Орудний | зароком | зароками |
Місцевий | на/у зароку | на/у зароках |
Кличний | зароку | зароки |