затовчений
ЗАТОВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затовкти. Затовчений свіжим салом з зеленою цибулею й кропом, куліш той здався філософові смачнішим од усякої страви (Н.-Лев., І, 1956, 416); Ще б нічого, якби на світі було тільки багато лихих людей, а то ще є багато добрих та дурних - затовчених (Л. Укр.,У, 1956, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затовчений | затовчена | затовчене | затовчені |
Родовий | затовченого | затовченої | затовченого | затовчених |
Давальний | затовченому | затовченій | затовченому | затовченим |
Знахідний | затовчений, затовченого | затовчену | затовчене | затовчені, затовчених |
Орудний | затовченим | затовченою | затовченим | затовченими |
Місцевий | на/у затовченому, затовченім | на/у затовченій | на/у затовченому, затовченім | на/у затовчених |