заторохкотіти
ЗАТОРОХКОТІТИ, очу, отиш, док. 1. Підсил. до заторохкати. Щось заторохкотіло в віконце зсередини з хати (Григ., Вибр., 1959, 313); Тарантас виїхав з брами й заторохкотів по нерівному бруку Садової (Дмит., Наречена, 1959, 67).
2. перен., розм. Заговорити дуже швидко, скоромовкою. Дванадцятилітній головатий Гнат.. побачив Максима, показав йому язика і швидко заторохкотів: -Зайця з'їв, зайця з'їв, шкуру на голову надів (Стельмах, І, 1962, 216); -Сідайте, сідайте, голубчику. Нічого не трапилось у нас... їй-богу... Все по-старому, -заспішила, заторохкотіла жінка (Петльов., Хотинці, 1949, 94).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заторохкочу | заторохкотимо |
2 особа | заторохкотиш | заторохкотите |
3 особа | заторохкотить | заторохкотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заторохкотів | заторохкотіли |
Жіночий рід | заторохкотіла | |
Середній рід | заторохкотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заторохкотімо | |
2 особа | заторохкоти | заторохкотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заторохкотівши |