захотіти
ЗАХОТІТИ, очу, очеш, док., з інфін., чого і без додатка. 1. Виявити бажання відчути потребу в чомусь. Раз ласуни, як водиться у них, Поснідать добре захотіли (Гл., Вибр., 1957, 149); Щаслива мати дивилася на своїх здорованів і похитувала головою: - Діточки галушок захотіли... Маленькі мої (Стельмах, І, 1962, 96); Як ласки захочеш дітям,- звертайсь до її [Партії] колиски, А хочеш любові людям,-то в серце її заглянь (Мал., Листи.., 1961, 6); - Мусію Степановичу,- перебив його Кузнецов,- та вам же ніхто цього не нав'язує. Будете хазяйнувати, як самі захочете, як вирішите на місці (Головко, II, 1957, 501); // Виявити прагнення до чого-небудь. Хто щастя захоче дізнати - До мене в мій замок ходім! (Л. Укр., IV, 1954, 122); Коли народ чого-небудь захоче та дружно візьметься, то вже так і буде (Гончар, III, 1959, 325).
@ Скільки душа захоче див. душа; Чого душа захоче див. душа.
2. Вирішити, надумати що-небудь зробити. Еней же, сим не вдовольнившись, Іще гуляти захотів (Котл., І, 1952, 101); Втік переляканий цар. Серед нив опинившись безлюдних, Вимовить щось захотів, та лиш вовчим виттям прохопився (Зеров, Вибр., 1966, 306).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захочу | захочемо |
2 особа | захочеш | захочете |
3 особа | захоче | захочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захотів | захотіли |
Жіночий рід | захотіла | |
Середній рід | захотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захочімо | |
2 особа | захочи | захочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захотівши |