зашавкотіти
ЗАШАВКОТІТИ, очу, отиш, док., розм. Підсил. до зашавкати. Шовкун одійшов трохи. Надія заграла у його хитрих очах,- Знаєте що? - зашавкотів він.- Може, ще діло поправимо... (Мирний, II, 1954, 276); З-за хати вибігла суха собака, кудлата, як вівця, і зашавкотіла на гостей (Н.-Лев., II, 1956, 318); [Христя (до Олени) :] Почали вже й гуси на ставку герготати, зашавкотіли утята, ластівочка на бантині тихо-тихо защебетала... (Крон., І, 1958, 450); * Образно. Оксамитовий намул м'яко зашавкотів під шинами коліс (Гончар, І, 1954, 327).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашавкочу | зашавкотимо |
2 особа | зашавкотиш | зашавкотите |
3 особа | зашавкотить | зашавкотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашавкотів | зашавкотіли |
Жіночий рід | зашавкотіла | |
Середній рід | зашавкотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашавкотімо | |
2 особа | зашавкоти | зашавкотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашавкотівши |