згода
ЗГОДА, и, ж. 1. Позитивна відповідь, дозвіл на що-небудь. Річард схиляє голову на знак згоди (Л. Укр., III, 1952, 70); - Треба, щоб Федір усиновив Олега. Правда, якщо рідний батько живий, то для суду його письмова згода потрібна (Руд., Вітер.., 1958, 80); Дуже задоволена [Марина Костянтинівна] з того, що так легко.. удалося їй дістати згоду чоловіка на її від'їзд (Головко, II, 1957, 590); // Вияв бажання щось робити. Про його згоду у нас працювати не могло бути й мови (Ле, Міжгір'я, 1953, 48).
Давати (дати) згоду - погоджуватися. [Кривоніс:] Хан примусив залишити сина? І ти дав згоду? [Хмельницький:] Так (Корн., І, 1955, 228);
За згодою кого, чиєю - коли хто-небудь погоджується на щось, дозволяє що-небудь. Дивізія справді мала на озброєнні чимало броньовиків, але їх, як і артилерію, корніловські командири за згодою головнокомандувача вирішили навмисне на парад не виводити (Гончар, II, 1959, 365); Аби (якщо) ваша (твоя і т. ін. ) згода - якщо ви (ти і т. ін.) погоджуєтесь. Я сам піду, аби ваша згода! (Коцюб., І, 1955, 114).
2. Взаємна домовленість; порозуміння. Нехай краще загине кілька людей, аніж ціле село. Важка таємна згода запанувала між людьми (Коцюб., II, 1955, 97); - Там [у «Положенні»] чорним по білому написано, що незалежно від полюбовної згоди поміщик може в усякий час вимагати від селян обміну необхідної йому землі (Стельмах, І, 1962, 348).
3. Спільність поглядів, думок і т. ін.; одностайність. Ставши царем, Василій Шуйський дав обіцянку правити країною в згоді з боярами (Іст. СРСР, І, 1956, 156).
4. Взаємна дружба, мирні стосунки. - А то вже так: де згода, там і вигода,- сказав [Цигуля] спокійно і розважливо.- Продержались тиждень озеряни і ще продержаться. Дружній череді вовк не страшний (Головко, II, 1957, 328); Братерським словом озовись [Тарасе] з могили. Подай нам заповіт святої згоди (Зеров, Вибр., 1966, 437).
В згоді - у дружбі, мирно, злагоджено. В згоді, В братерстві республіки наші цвітуть (Дор., Серед степу.., 1952, 6).
5. Союз, об'єднання. Вони [червоногвардійці] брали рушницю проти згоди імущих класів (Ленін, 27, 1951, 266).
6. у знач. стверджувальної част. Означає підтвердження чого-небудь, погодження з чимось; гаразд, хай буде так. [Функе:] Ну, добре, згода. Я згоден на цей шлюб, якщо ви, люб'язний сусіде, зробите мені маленьку поступку (Коч., II, 1956, 178); - Зробіть це для мене, Катре! Згода? Катря здвигнула плечима, на цей раз уже справді вагаючись (Головко, II, 1957, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | згода | згоди |
Родовий | згоди | згод |
Давальний | згоді | згодам |
Знахідний | згоду | згоди |
Орудний | згодою | згодами |
Місцевий | на/у згоді | на/у згодах |
Кличний | згодо | згоди |
згодити
ЗГОДИТИ див. згоджувати.
ЗГОДИТИ1, згоджу, згодиш, док., перех., розм. 1. Найняти або умовити кого-небудь щось зробити. Згодили якось москаля з міста за куховара. То ж бо й був чудний! (Вовчок, І, 1955, 130); Титар виклопотав дозвіл і згодив маляра, щоб він вималював церкву (Н.-Лев., III, 1956, 91).
2. рідко. Сторгувати, купити. - Був [Іван], кажуть, згодив поле з хатою і вечором забавився на могоричі геть поза північ (Фр., V, 1951, 351).
ЗГОДИТИ2, згоджу, згодиш, док., рідко. Те саме, що почекати. - Скажіть йому, нехай трошки згодить, поки я з дочкою виберемося до сусід (Кв.-Осн., II, 1956, 441); Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згоджу | згодимо |
2 особа | згодиш | згодите |
3 особа | згодить | згодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згодив | згодили |
Жіночий рід | згодила | |
Середній рід | згодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згодімо | |
2 особа | згоди | згодіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згодивши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згоджу | згодимо |
2 особа | згодиш | згодите |
3 особа | згодить | згодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згодив | згодили |
Жіночий рід | згодила | |
Середній рід | згодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згодьмо | |
2 особа | згодь | згодьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згодивши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згоджу | згодимо |
2 особа | згодиш | згодите |
3 особа | згодить | згодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згодив | згодили |
Жіночий рід | згодила | |
Середній рід | згодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згодьмо | |
2 особа | згодь | згодьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згодивши |