згрішити
ЗГРІШИТИ і рідше ЗОГРІШИТИ, шу, шиш, док., розм. 1. рел. Учинити гріх, порушивши релігійно-етичні правила. - Знаєте, почав я молитися отут, ..і я тяжко згрішив. Чорний дух увійшов у мене на цьому святому місці, і я почав думати, що нема бога (Ірчан, II, 1958, 239); [Всі утрьох:] Глянь на душу цю зболілу,Що єдиний раз згрішила; Ти прости її й помилуй, Бо не знала, що творила! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 467).
2. перен. Зробити поганий вчинок, допустити помилку в чому-небудь і т. ін. - Нехай лиш прийде сам Петро сюди Великий! Я покажу, що й він, як всі ми, чоловіки, Помилиться, згрішить, спіткнеться і впаде, І ворог той йому, його хто не зведе (Г.-Арт., Байки.., 1958, 47); Він мав стаж, заслуги перед революцією, був переконаний, що перед Радянською владою не згрішив ні на дрібку (Гжицький, Вел. надії, 1963, 305); Коваль зогрішив, а шевця повісили (Номис, 1864, № 4060).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згрішу | згрішимо |
2 особа | згрішиш | згрішите |
3 особа | згрішить | згрішать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згрішив | згрішили |
Жіночий рід | згрішила | |
Середній рід | згрішило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згрішімо | |
2 особа | згріши | згрішіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згрішивши |