здивувати
ЗДИВУВАТИ, ую, уєш, док. 1. перех. Викликати здивування, вразити. Все оте так скоїлося несподівано, так мене здивувало! (Мирний, IV, 1955, 351); Сидять рибалки над водою - От підійди й заговори: Здивують щукою такою, Що ще й не бачив, хоч умри! (Рильський, III, 1961, 298); Наші вчені ще не раз здивують людство новими відкриттями і винаходами, яких вони доб'ються в недалекому майбутньому (Наука.., 2, 1958, 2); // безос. Скромно одягнений [І. Франко], тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить - вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, як у казці (Коцюб., III, 1956, 26).
2. неперех., розм. Те саме, що здивуватися. Хто знав її від десятьох літ, то здивував би з неї тепера (Л. Укр., III, 1952, 745);- Не здивуйте на сирітські подарунки (Барв., Опов.., 1902, 330).
Не здивуйте - не осудіть. Не здивуйте, люди. Те, що було, минулося І знову не буде (Шевч., І, 1951, 289).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здивую | здивуємо |
2 особа | здивуєш | здивуєте |
3 особа | здивує | здивують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здивував | здивували |
Жіночий рід | здивувала | |
Середній рід | здивувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здивуймо | |
2 особа | здивуй | здивуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | здивувавши |