зеленкуватий
ЗЕЛЕНКУВАТИЙ, а, е.1. З відтінком зеленого кольору, трохи зелений (у 1 знач.). Мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадались [хвилі] до берега (Коцюб., І, 1955, 391); Вихор аж стрепенувся, побачивши на щоглі флагмана зеленкуватий вогник (Кучер, Чорноморці, 1956, 54); Вона була в легкому кремовому платті, струнка, з великими зеленкуватими очима на овальному обличчі (Панч, В дорозі, 1959, 207).
3. розм. Хворобливо блідуватий (про колір обличчя, шкіри людини). [Марина Митрофанівна:] Може, чаю вам принести? Бо ви сьогодні якийсь аж зеленкуватий (Лев., Нові п'єси, 1956, 43).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зеленкуватий | зеленкувата | зеленкувате | зеленкуваті |
Родовий | зеленкуватого | зеленкуватої | зеленкуватого | зеленкуватих |
Давальний | зеленкуватому | зеленкуватій | зеленкуватому | зеленкуватим |
Знахідний | зеленкуватий, зеленкуватого | зеленкувату | зеленкувате | зеленкуваті, зеленкуватих |
Орудний | зеленкуватим | зеленкуватою | зеленкуватим | зеленкуватими |
Місцевий | на/у зеленкуватому, зеленкуватім | на/у зеленкуватій | на/у зеленкуватому, зеленкуватім | на/у зеленкуватих |