земля
ЗЕМЛЯ, і, ж. 1. тільки одн. Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. І сонечко серед неба Опинилось-стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Шевч., II, 1963, 337); Хай дітям нашим на потребу Ростуть могутні кораблі, Нехай розвідниками в небо Летять супутники Землі! (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 15); // Місце життя і діяльності людей. [Неофіт-раб:] Паненяті аж два щастя буде, одно тут, на землі, а друге в небі... (Л. Укр., II, 1951, 226); - Я не знаю, чи там угорі, наді мною, є життя, але я добре бачу, що вся краса тут, на землі,- роздумував він (Тют., Вир, 1964, 251); * У порівн. Далеко, як небо від землі (Номис, 1864, № 7928).
@ Зостатися (зоставити) між небом і землею див. небо.
2. тільки одн. Верхній шар земної кори. Яка була мерзла земля, зараз уся порозтавала (Кв.-Осн., II, 1956, 123); На всьому, на всьому борні їх печать, в воді й під землею їх кості лежать (Сос., І, 1957, 447); // розм. Земляна поверхня, площина, по якій ходять. Брязнуло до землі намисто й розкотилось по куточках (Коцюб., І, 1955, 30); Дерева посхилялись під вагою плодів, і плоди падали на землю й лежали на ній (Довж., І, 1958, 437).
@ Віддавати (віддати) тіло землі див. віддавати; Відриватися (відірватися) від землі див. відриватися1; Врости в землю; Прикипіти (прирости) до землі - завмерти, застигнути на місці від сильних переживань, великої несподіванки і т. ін. В повітрі смужкою блиснула шабля, і жінка з переляку зіщулилась, вросла в землю (Стельмах, II, 1962, 185); - Марії нема. Може, пішла до дівчат... А може... я так і прикипів до землі, жахнувшись несподіваної думки (Коцюб., І, 1955, 143); Втоптати в землю див. втоптувати1; Землі не доторкатися (доторкуватися) див. доторкатися; Земля горить під ногами див. горіти; Земля западається (запалася) див. западатися; Змітати (змести, стирати, стерти, зітерти і т. ін. ) з лиця землі кого, що - знищувати кого-, що-небудь дощенту. Мужики зметуть з лиця землі все, що звалося панським (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 87); Земля пером (пухом) кому, над ким - вираз доброї пам'яті про померлого. Як помер наш батько,- нехай йому земля пером! - оставив нам дев'ять пар волів полових, хороших (Вовчок, І, 1955, 37); Пухом тобі земля, моя мати, за те, що дала мені таку долю, яка в мене є (Мур., Бук. повість, 1959, 236); [Свирид:] Може, вже й померла [панна], то нехай над нею земля пером (Кроп., V, 1959, 282); З-під землі (під землею) видирати (видерти виривати, вирвати, добувати, добути і т. ін. ) - настирливо, заповзятливо діставати, здобувати що-небудь, незважаючи ні на які труднощі. [Кирило:] Хіба такий [як Храпко] не одкопає [діла]? - ого! З-під землі видере, - бідовий (Мирний, V, 1955, 141); - Заруба дістане [мотор]. То такий, що під землею вирве (Кучер, Трудна любов, 1960, 421); Лягти (піти, іти і т. ін. ) в (у) землю [живим, живою] - загинути, вмерти. Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині. Поки ляже в чужу землю, В чужій домовині (Шевч., І, 1963, 64); - Як згадаю про матіночку мою, жива б у землю пішла... (Кв.-Осн., II, 1956, 452); [Не] клином земля зійшлася див. клин; Не чути землі під собою див. чути; Очима землю рити див. око; Понурити голову в землю; Потупити (опустити, втупити і т. ін. ) очі (очиці) в (у) землю (до землі) - нахилившись від почуття сорому, незручності, ніяковості і т. ін., дивитися вниз. Понурив голову в землю отаман, соромлячись наготи своєї перед своїми ж козаками (Довж., І, 1958, 250); Він замовк, потупив очі в землю (Мирний, І, 1949, 276); Як я їй став закидати, що її полюбив, і очиці опустила у землю (Кв.-Осн., II, 1956, 36); Пуп землі див. пуп; Сіль землі див. сіль; Топтати землю - бути живим, жити. Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав (Тют., Вир, 1964, 21); Ударяти (ударити, кидати, кинути, бити і т. ін. ) лихом об землю див. лихо; Уклонятися (вклонятися, уклонитися і т. ін. ) до землі кому - дуже низько кланятися кому-небудь, виявляючи особливу шану. Я бачив колгоспників, перед якими я внутрішньо шапку скидав і вклонявся їм до землі за гожість та благородство розуму (Довж., III, 1960, 245); [Хоч] живцем лізь (лягай) у землю див. живцем; Як (мов, ніби і т. ін. ) провалитися (піти) крізь землю - раптово, безслідно зникнути. - Люданський тільки що був тут і десь дівся, мов крізь землю провалився (Крот., Вибр., 1959, 485); - І коней не знайшли? - Ні, як крізь землю пішли всі семеро (Головко, II, 1957, 8); Як (наче, немов і т. ін. ) вирости (виринути, уродитися і т.ін. ) з-під (з) землі - раптово, несподівано з'явитися. Враз біля нас як з-під землі виріс стражник Чапля (Панч, Гарні хлопці, 1959, 32); Всі три хлопці з'явилися, як би з-під землі виринули (Март., Тв., 1954, 148); Скрізь по полю - ліворуч, і праворуч - стояли гармати, гармати, гармати... Немов уродилися з землі (Гончар, III, 1959, 217).
3. тільки одн. Речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земної кори. Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там була й полова з остюками, і земля з куколем та горошком (Мирний, IV, 1955, 255); Хто цей курган насипав і чим його насипали такий високий, шапками сюди зносили землю за давнім вояцьким звичаєм, чи шоломами,чи як? (Гончар, Тронка, 1963,285).
@ Зрівняти (змішати) із землею - знищити. - Город! Город! - мимо волі Всі половці гомонять. - ..Що в нім, все позабираєм, А нарешті силу маєм Із землею все зрівнять! (Фр., XIII, 1954, 371); Дьяконов, навалюючись на нього конем, з усього розмаху оперіщив його арапником.. Затоптав би конем, змішав би з землею, якби не стали на заваді оці [врангелівці] (Гончар, II, 1959, 278).
4. тільки одн. Суша (на відміну від водяного простору). Якийсь час пливли вони в тумані, поміж берегами, одірвані од землі й безпомічні (Коцюб., І, 1955, 355); Вгору піднісшись на хвилі високій, Глянув він пильно, і от - недалеко вже землю побачив (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 107).
5. Грунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин. Оце піду, нападу на свого Омелька - нехай продає воли, землю й хату, бо далі не видержу (Н.-Лев., II, 1956, 16); - Слухав я панське, а думав про мужицьке і знаю одно: селянин без землі - це риба без води! (Стельмах, І, 1962, 373); Колись і в Обухівці шуміла революція: одібрали землі панські та в куркулів (Головко, II, 1957, 133); * У порівн. Бувай здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля святая! (Номис, 1864, № 4562).
6. Країна, край, держава. Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає (Котл., І, 1952, 214); Мій рідний край, моя земля велика-превелика! Є в ній степи, ліси, поля, моря, і гори, й ріки (Забіла, Одна сім'я, 1950, 5).
@ Велика Земля див. великий; За тридев'ять (за сім) земель - дуже далеко. Гостро пахло дощем, хоч, може, він випав десь за тридев'ять земель (Дмит., Наречена, 1959, 152); Той пломінь у собі за сім земель поніс [батько] (Рудь, Дон. зорі, 1958, 3); Земля обітована див. обітований.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | земля | землі |
Родовий | землі | земель |
Давальний | землі | землям |
Знахідний | землю | землі |
Орудний | землею | землями |
Місцевий | на/у землі | на/у землях |
Кличний | земле | землі |