знову
ЗНОВУ, рідше ІЗНОВУ, присл. Те саме, що знов. І знову ліри заревли (Шевч., II, 1963, 98); Рипнули.. в школі двері, і на поріг ізнову вийшов хлопець (Вас., II, 1959, 370); І як вийшла з села, то якось мені так стало легко та весело, так неначе я знову на світ народилася... (Мирний, І, 1954, 72); [2-й робітник:] Егеж, обридло хліви, шпиталі й тюрми будувати. [3-й робітник:] А потім руйнувати... [4-й робітник:] Щоб ізнову те саме будувати (Л. Укр., II, 1951, 207); - І знову ж, є тільки один мотузочок, який може врятувати дворянство і культуру - зветься він теж карбованцем (Стельмах, І, 1962, 39).