зовсім
ЗОВСІМ, присл. 1. Цілком, повністю. Зовсім козак, та чуб не так (Номис, 1864, № 797); Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились (Котл., І, 1952, 130); Качковська пішла спати, зовсім заспокоєна про долю своєї небоги (Л. Укр., III, 1952, 646); Ще було зовсім темно, коли вони вибралися за Троянівку (Тют., Вир, 1964, 9); // Дуже, занадто. Про життя своє я міг би написати або дуже багато, або зовсім мало (Коцюб., III, 1956, 232); Ант пройшов зовсім близько від барлога ведмедя (Скл., Святослав, 1959, 14).
Зовсім не - підсилене заперечення. Зачав мій Шпак пісні виводить,- Так ні - зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Гл., Вибр., 1951, 42); - Не подобаєтеся ви мені сьогодні, пане сотнику. Зовсім не подобаєтесь, - пильно глянув на нього підполковник (Стельмах, II, 1962, 62); Не зовсім - уживається на означення неповної міри чого-небудь. Добре ж, коли парубок не розсердиться, та ще удруге стане ляси підпускати, так ще не зовсім біда (Кв.-Осн., II, 1956, 37); Вутанька, все більше насторожуючись, прислухалася до їхніх розмов, до їхніх умовлянь. Якісь натяки, якісь не зовсім зрозумілі докори (Гончар, II, 1959, 179).
2. Остаточно, до останку, до кінця. - Оце мені лишенько! - думаю я.- Розламають зовсім двері (Н.-Лев., III, 1956, 254); Зовсім утих вітер (Чорн., Визвол. земля, 1959, 212); // Назавжди. Міщанка, дивлячись, що так довго нема її наймички, думала, чи не покинула вона була зовсім її, чи не пішла у село (Мирний, І, 1954, 66); Батько встав із-за верстата. Спитав, чи надовго він додому.- А зовсім уже. Одслужив своє, фронтів немає. Дома тепер буду (Головко, II, 1957, 21).