зсудомлений
ЗСУДОМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зсудомити. Поручик Туманов востаннє схилився над зсудомленим передсмертним жахом лицем Набутидзе і, сполотнілий, відійшов до сусіднього хреста (Панч, І, 1956, 103); Вона впала Володі на груди і зайшлася в мовчазному плачі. Задрижали її зсудомлені.. плечі, затіпалася вона вся (Загреб., День.., 1964, 304).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зсудомлений | зсудомлена | зсудомлене | зсудомлені |
Родовий | зсудомленого | зсудомленої | зсудомленого | зсудомлених |
Давальний | зсудомленому | зсудомленій | зсудомленому | зсудомленим |
Знахідний | зсудомлений, зсудомленого | зсудомлену | зсудомлене | зсудомлені, зсудомлених |
Орудний | зсудомленим | зсудомленою | зсудомленим | зсудомленими |
Місцевий | на/у зсудомленому, зсудомленім | на/у зсудомленій | на/у зсудомленому, зсудомленім | на/у зсудомлених |