кавунець
КАВУНЕЦЬ, нця, ч. Зменш.-пестл. до кавун. Де-не-де лежать на зів'ялому огудинні маленькі порепані кавунці (Цюпа, На крилах.., 1961, 21); Спеціально для них [поранених] тримає [Оленчук] під сидінням у запасі кілька кавунців, щоб, коли вже зовсім спека задушує, промочить бідолахам спраглі попечені губи (Гончар, II, 1959, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кавунець | кавунці |
Родовий | кавунця | кавунців |
Давальний | кавунцеві, кавунцю | кавунцям |
Знахідний | кавунець | кавунці |
Орудний | кавунцем | кавунцями |
Місцевий | на/у кавунці | на/у кавунцях |
Кличний | кавунцю | кавунці |