каламбур
КАЛАМБУР, у, ч. Дотеп, в основі якого лежить використання різних значень якогось одного слова або кількох різних слів, схожих звучанням; гра слів. [Любов:] Невже ви думаєте, що можна остерегти кого-небудь жартиками та каламбурами? (Л. Укр., II, 1951, 75); - Ох, і колючий же ви, пане! Як їжак! Але дозвольте вам на ваш каламбур відповісти теж каламбуром (Кол., Терен.., 1959, 354).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каламбур | каламбури |
Родовий | каламбуру | каламбурів |
Давальний | каламбурові, каламбуру | каламбурам |
Знахідний | каламбур | каламбури |
Орудний | каламбуром | каламбурами |
Місцевий | на/у каламбурі | на/у каламбурах |
Кличний | каламбуре | каламбури |
каламбурити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каламбурю | каламбуримо |
2 особа | каламбуриш | каламбурите |
3 особа | каламбурить | каламбурять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каламбуритиму | каламбуритимемо |
2 особа | каламбуритимеш | каламбуритимете |
3 особа | каламбуритиме | каламбуритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | каламбурив | каламбурили |
Жіночий рід | каламбурила | |
Середній рід | каламбурило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | каламбурмо | |
2 особа | каламбур | каламбурте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | каламбурячи | |
Минулий час | каламбуривши |